Мiст потребує ремонту

Про Андрія Павловича Македонського ми вже писали в одному з чисел нашої газети. Людина освічена, небайдужа до долі рідного міста, Андрій Павлович і цього разу звернувся до редакції газети із закликом врятувати арочний міст над річкою Самарою. У 1964 році, працюючи заступником начальника ремонтно-механічного цеху металургійного (зараз – трубного) заводу, він особисто брав участь у будівництві мосту. Тому і не може зараз байдуже спостерігати за його руйнуванням, і ділиться з городянами наболілим.

– За кресленнями проектного відділу металургійного заводу на заводі ім. Бабушкіна почали працювати над створенням двохсферного арочного мосту. У 1960 році було виготовлено всі необхідні деталі конструкції. Бетонні опори були зроблені у 1960-1961 рр., а монтаж розпочався у 1964 році. Зима була дуже морозна і сніжна, лід Самари витримував два підйомні крани, які піднімали обидві півсфери. Потім їх посадовили на опори, центр змістили і встановили пальці з різьбою 120 мм. Монтажем мосту займалася котельно-зварювальна дільниця (майстер Г. Водяніков, бригадир І. Цимбал), наша ремонтно-механічна бригада. Роботи тривали ще й у березні, коли закінчили варити перила. Отже, за 2-3 місяці міст побудували.

Слід зазначити, що всі, хто брав участь у монтажі мосту, спеціалісти висококваліфіковані, і до своєї справи підходили дуже відповідально.

Чому я звернувся до преси? Я хвилююсь через те, що з часу будівництва мосту його нижні металоконструкції, а особливо упорна частина – анкери, підп’ятники, дуже зносилися. Їх ніколи не заливали антикорозійними засобами і не фарбували. Корозію не попереджали і не стримували – це вже видно на шпунтах. І це дуже небезпечно. Тим більше, що міст не жорстко закріплений як на упорах, так і зверху. Є так звані подвижні цапфи зі вставленими пальцями, які «грають». Тому, окрім антикорозійних засобів, потрібно використовувати для догляду за мостом ще й мастильні матеріали хоча б кілька разів на рік. Найнебезпечніше те, що зменшились у перетині (рос. сечение) анкери – від 6 до 8 мм замість 24. Ще трохи – і може статися біда. Відбудеться зріз – і міст впаде. Особливо гострою ця небезпека є під час стихійного лиха – бурану, сильного вітру.

Треба негайно рятувати міст. Шкода, що в Новомосковську немає кому наглядати за станом таких об’єктів. На заводі, де я працював, завжди був інженер-наглядач за будинками і спорудами, який вчасно попереджав про ушкодження і усував їх. Наразі ж повністю відсутні контроль і догляд, що говорить про те, що робота в місті з цього питання організована вкрай безвідповідально. Тут немає господаря.

Молодь зараз вішає на міст замки, тим самим міцно закріплюючи свою любов. Але сам міст вже далеко не міцний… Я пропоную назвати його білим лебедем – доглянути його і пофарбувати, щоб він став справжньою окрасою міста і річки Самари, а не становив постійну загрозу для тих, хто ним користується..

Источник: А. Чиндрова

Можливо, Вам буде цікаво

By