без царя в голові

Якщо раніше однією з найзакритіших для преси установ можна було вважати „КомЕнерго-Новомосковськ”, то тепер пальму першості, безперечно, можна віддати новомосковській санітарноепідеміологічній станції.

Усіма можливими способами лікарі демонструють свою небажання спілкуватись із журналістами, а значить – і з новомосковцями, які звернулись до газети з проханням висвітлити роботу СЕС.

Газетярі вже давно втратили надію наочі поговортити з головним лікарем – А. Сергієнком. З неперевершеним нахабством той через секретаря відмовляється говорити по телефону, не приходить на зустріч, змушуючи по годині марно висиджувати у приймальні. З „достойної” поведінки свого шефа уже беруть приклад і підлеглі, забуваючись, що вони – всього-навсього люди, які відробляють витрачені на них державою гроші. І, як показує практика, витрачені цілком дарма.

Кілька днів тривали перемовини між журналістами і головним лікарем та лікарем з комунальної гігієни В. Шевченком з приводу інтерв’ю. Тема цілком природна, і здавалося б, не могла викликати ніяких запитань – журналісти хотіли дізнатися про те, в якому стані зараз знаходиться міський пляж, як часто там проводяться заміри води і чи відповідає вона нормі. Хотілося також, щоб лікарі надали компетентну пораду новомосковцям з приводу того, як безпечно харчуватися влітку, як звести до мінімуму ризик захворіти на кишкові інфекції і т.д.

Погодьтеся, причин напудити в штани через ці запитання у людини, яка знає і робить свою справу як належить, не було.

Але спілкуватися з пресою – це не по місцевим забігайлівкам на дурняк їсти. Тут уже треба говорити про роботу. Тому коли журналісти все-таки прибули до лікаря по комунальній гігієні у призначений час, його там не виявилось. Його сусідки по кабінету повідомили, що і не буде. Втім, секретар головлікаря таки зателефонувала до невловимого інтерв’юера, який повідомив, що про зустріч „забув” і „скоро буде”. Але сорок хвилин при 35 градусній спеці на подвір’ї СЕС і в лісі з шашличком (де, мабуть, і перебував у робочий час В. Шевченко) – то різні речі.

Тож, піймавши облизня, представникам ЗМІ знову довелося повернутися ні з чим.

Хочеться запитати у санітарних лікарів – чим же визване таке ставлення до журналістів? Адже ми не вимагаємо ні таємної інформації, ні якихось „смажених” фактів – просто прозвітуйте про свою роботу. Невже вас так розпестили місцеві підприємці своїми хабарями і підлабузництвом, що ви зробились такими собі царьками? Царя треба мати в голові…

Можливо, Вам буде цікаво

By